Головна > Методи обстеження > Тест Штенгера
Тест Штенгера: поняття, призначення, обладнання для дослідження
Призначення:
Методологія:
Метод дослідження базується на феномені, відомому як "принцип Штенгера", згідно з яким при одночасному поданні двох тонів однакової частоти в обидва вуха сприймається гучніший з них (різниця між гучністю лівого та правого вуха 10-15 дБ ПС).
Таким чином визначається наявність (не)нормальної здатності локалізувати звук на основі відмінностей у його інтенсивності.
Для проведення тесту на обидва вуха подаються або мовні або чисті тональні стимули.
Чутливість автоматичного тесту Штенгера дорівнює 99%.
Як виконується дослідження:
Зараз це роблять з використанням сучасного аудіометра чистого тону.Процедура виглядає так.
На вухо, яке, за відчуттями пацієнта, краще чує, встановлюється рівень звуку на 10 дБ більший, ніж поріг слуху;
На гірше чуюче вухо встановлюється звук інтенсивністю 0 дБ;
Один й той самий звук подається на обидва вуха одночасно;
На «поганому вусі» інтенсивність поступово збільшується на 5-10 дБ до того моменту, доки пацієнт не перестане реагувати на подачу звуку.
Для підтвердження симуляції пацієнтом порушень слуху:
При одночасному поданні на обидва вуха звуку однієї частоти, завжди сприймається більш гучніший звук. Це означає, що якщо один тип звуку надходить одночасно в обидва вуха, пацієнт не може сказати, що чує його обома вухами. При симуляції порушення слуху пацієнт не бажає реагувати на звук, почутий «поганим вухом», і просто перестає реагувати на його подачу. Так можна діагностувати неорганічне порушення слуху.